Institute of Certified Accounting and Auditing Professionals
Громадська спiлка "Iнститут сертифiкованих професiоналiв облiку й аудиту"

Реєстрація ПН допоможе довести реальність операції: аналіз судової практики

Коментар до постанови ВС від 29.01.2020 р., справа №916/922/19

Нагадаємо, що видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг. За приклад оформлення видаткової накладної як первинного документу можна взяти накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11), затверджену наказом Мінстату від 21.06.1996 р. №193.

Але навіть якщо підприємство самостійно розробляє форму видаткової накладної, при цьому слід дотримуватись вимог ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, якою встановлено перелік обов’язкових реквізитів первинних документів.

Під час виконання господарських договорів суб’єкти господарювання доволі часто нехтують простими застережними засобами, а саме:

  1. не повністю заповнюють видаткові накладні, інші документи на отримання та видачу товару (без конкретного переліку), адже він реально отриманий та щодо нього не може бути претензій,
  2.  використовують печатки вибірково – лише на окремих документах (за умови скасування їх обов’язкового застосування),
  3. не вказують ані посаду особи, ані ПІБ, а може відсутній й навіть підпис особи, яка відвантажувала або отримувала товар.

На перший погляд, якщо товар отриманий, і претензій у покупця не виникло, то які ризики несуть сторони? А виявляється – ризики є і стосуються вони саме відмови оплатити отриманий товар. Єдиний шлях для вирішення такого спору – лише суд.

У коментованій нами справі саме так і сталось.  Постачальник відпустив товар за накладною, яка не містила посали та ПІБ отримувача, наявним лише підпис невідомої особи. Відсутня й печатка.

Постачальник спробував довести додатковими документами факт передачі товару покупцю – ТТН. Проте й вони не містили відтиску печатки та підпису вантожоодержувача.

Що сказав суд першої інстанції? На його думку, за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦКУ) виникає з моменту його прийняття.

Окрім того, положеннями чинного законодавства встановлено право покупця перевірити додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості товару та у випадку виявлення порушень зробити відповідне повідомлення продавцеві, оскільки в іншому випадку покупець зобов`язаний оплатити товар на умовах, визначених договором.

Отже, суму заборгованості за товаром треба стягнути у повному обсязі.

Натомість апеляційна інстанція звернула особливу увагу на не оформлені належним чином документи! ТТН та видаткові накладні не можуть свідчити про наявність заборгованості покупця перед постачальником, якщо вони не підтверджують факт отримання покупцем товару та наявність у нього заборгованості перед постачальником.

Відтак, апеляційна інстанція стала на бік покупця та відмовила у позові. За результатами розгляду справи в суді виходить, що товар покупцем отриманий безкоштовно!

Прискіпливі бухгалтери відразу запитають – а як же факт перевезення товару, оприбуткування на склад, і в решті-решт, податкові накладні та сформовані ПК та ПЗ з ПДВ обох контрагентів? Хіба це ні про щ не говорить?

І до речі, будуть цілком праві. Адже, на думку Верховного суду, доводити поставку/отримання товару можна й іншими доказами, в т.ч. й податковими накладними.

До речі, апеляційна інстанція звернула увагу на те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, проте відсутні докази, що покупець врахував їх у своєму податковому обліку (йдеться про неподання суду податкових декларацій з ПДВ та реєстрів податкових накладних). 

Чи можуть недоліки видаткової накладної позбавити постачальника оплати за товар?

1. Відсутність печатки.

ВС наголосив, що встановивши наявність відбитку печатки покупця на спірних документах (ТТН, видаткова накладна) та, враховуючи, що покупець несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

У постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. 

Увага! Ми неодноразово наголошували на тому, що підприємство може прийняти рішення про невикористання печатки на підприємстві Але, при цьому повинен бути складений відповідний документ, який свідчить про те, що печатка вибула з використання. Інакше, за наявності, печатка визнається підприємством як обов’язковий реквізит та має використовуватись на всіх документах без винятку, а не вибірково.

2. Податкова накладна як доказ реальності операції.

Дійсно, як доказ у подібних спорах, податкова накладна має братись судом до уваги, але  лише у сукупності з іншими доказами у справі. Сама ж податкова накладна не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Зокрема, на думку Верховного суду, треба з`ясувати:

  1. чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду поставки на підставі видаткових накладних в податковому обліку продавця та покупця (сторін спору);
  2. чи отримувались покупцем податкові накладні (йдеться про реєстрацію ПН в ЄРПН),
  3. чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні;
  4. чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних,
  5. чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.

Відзначимо, що коментована справа була направлена на новий розгляд. Проте, для всіх нас – це чергове нагадування, що за принципом податкових перевірок, реальність госпоперації та її фактичне виконання має підтверджуватись первинними документами. Та й у господарських спорах, коли покупець заперечує факт отримання товар та відмовляється його оплатити, без належним чином оформлених первинних документів не обійтись.

Втім, у разі, якщо вони оформлені з помилками або не дооформлені, то як докази можна використовувати податкові накладні та факт відображення самої госпоперації у податковому та бухобліку контрагента.

І тут треба озброїтись всіма положеннями ПКУ, зокрема, щодо вчасної реєстрації ПН в ЄРПН постачальником та формування покупцем ПК з ПДВ (особливо, коли покупець, як у нашій справі, цілковито заперечує факт отримання товару), щодо номенклатури, обсягу, вартості товару, які сформували такий ПК у покупця, щодо подання скарги на постачальника за несвоєчасну реєстрацію ПН в ЄРПН до органів ДПС та інші факти, що свідчать про отримання товар покупцем та використання його у госпдіяльності.

Автор: Канарьова Наталія
Джерело: «Дебет-Кредит»