Institute of Certified Accounting and Auditing Professionals
Громадська спiлка "Iнститут сертифiкованих професiоналiв облiку й аудиту"

Гра в хованки: чому модель податкової реформи уряду може не спрацювати

Постійні зміни в законодавстві, нестабільність податкової системи, неможливість прогнозувати — ці та інші ознаки давно стали аксіомами української реальності. Ми багато років засуджуємо це явище і вимагаємо елементарної стабільності

Виявляється, Україна не виняткова країна, де податкова система піддається регулярним змін. Є країни, де це вже увійшло в законодавчий звичай і у звичку людей. Наприклад, основний закон Великобританії, що регулює діяльність компаній — так званий Закон про Компанії (Company"s Act) — приймається окремо на кожний рік. При цьому кожен рік у ньому можуть змінюватися якісь частини, і обов'язково піддаються аналізу на актуальність податки.

Однак, вносячи зміни, ніхто не переглядає всю структуру податкового устрою країни раз на рік. Податок не вводять на рік, щоб потім скасувати, радикальні зміни в податках спочатку декларуються на якийсь віддалений період, потім поетапно вводяться. Законодавець, вводячи їх, дає достатньо часу державі, щоб оцінити наслідки, та платнику податків — щоб зрозуміти новий податок, підготуватися до його коректної оплати і звикнутися з думкою про неминучість. Якби Україна використовувала такий підхід і досвід внесення змін у податкове законодавство, ми могли б отримати наближену до ідеалу податкову систему.

Навряд чи де-небудь знайдеться чарівна країна, населена особливими любителями платити податки, але в цілому культура розвинених країн передбачає, що податки — це плата за сервіс держави. Звичайно, у великій родині платників податків завжди знайдуться бажаючі знайти лазівку і не платити, але це не є домінуюча культура розвиненого суспільства. Ось і виходить: ти платиш державі — воно тобі надає сервіс. Цілком замкнутий цикл.

В Україні вже багато років виходить не так. Ще з самих перших пострадянських років підприємці спостерігали навколо тільки розруху і не розраховували на гідний сервіс від держави. Гроші вони воліли залишати собі тут і зараз. І молодій державі потрібні були гроші теж тут і зараз. Так зародився базовий економічний конфлікт між владою та суспільством, який досі є переважаючим в сучасній Україні. Основою "тесту" цього конфлікту також стали такі фактори, як мізерні офіційні зарплати чиновників країни і готовність громадян доплачувати хабара.
Так народився сучасний соціальний договір — ми робимо що хочемо, платимо за це скільки можемо і вважаємо за потрібне тому, кому довіряємо, і закриваємо очі на те, що робить влада.

В таких умовах сучасна влада намагається змінити культуру сплати податків і змінити характер відносин між регулятором та платником податків з одного боку, з іншого боку — зібрати гроші в бюджет. З третього боку — знайти в змінах податкової системи стимули для економіки.

На тлі приготувань до чергової податкової реформи-2016 лунає черговий стогін платників податків. Причому цей стогін уже давно став звичним. І якщо в певні моменти є від чого стогнати, то за фактом будь-які зміни, навіть позитивні, все одно дають привід для невдоволення. Навіть коли платник податків відчуває позитивний аспект реформи, він відразу про це забуває, сприймаючи його як належне.

Розглянемо основні хронологічно реформи:

2011 рік — введення в дію Податкового кодексу, основна задача якого була упорядкувати та спростити податкове законодавство. На момент створення і введення в дію кодексу задача була частково реалізована. Тим не менш, в цілому залишилися в дію так званий фіскальний підхід і суттєва фактична податкове навантаження.

2013 рік — введення в силу законодавства про трансферне ціноутворення. Поряд з початково виправданою метою це нововведення з моменту його вступу в силу вже пережило кілька ітерацій, більшість з яких призвели до залучення у пул потенційних об'єктів трансфертного ціноутворення істотної кількості компаній, включаючи середній бізнес.

2015 рік — переглянуті Податковий кодекс та ЄСВ, а саме зниження навантаження в частині ЄСВ. Подальша лібералізація системи спрощеного оподаткування. Введення системи електронного адміністрування ПДВ і спецрахунків ПДВ, перша спроба відійти від фіскального підходу при проведенні перевірок. На практиці своїх клієнтів ми відчули деякий "поворот обличчям" до бізнесу при проведенні процедури адміністративного оскарження.

Незважаючи на те, що податкова реформа 2015 декларувалася як лібералізація, вона налічує безліч критиків, які більшою мірою фокусувалися на недоліки реформи. Її вважають недостатньо ефективною з точки зору спрощення процедур і загальної прозорості, відходу від фіскального підходу, лібералізації з метою детінізації та створення умов для розвитку бізнесу.

Тим не менш, 2015 рік приніс ряд "полегшень" для платників податків, які повинні бути відзначені, особливо у зв'язку з планами на подальшу податкову реформу-2016. Отже, з ліберальних моментів податкової реформи можна відзначити:

  1. Мораторій на перевірки малого та середнього бізнесу на 2 роки.

  2. Максимальне наближення податкового обліку до бухгалтерського.

  3. Подальше зниження ставки податку на прибуток — 18%.

  4. Реформа ЄСВ, спрямована на детінізацію — для багатьох компаній, які перебували раніше в "тіні" або "напівтіні".

  5. Піднято "стеля" для єдиного податку до 20 млн гривень на рік.

В цілому з позитивних моментів можна також відзначити, що в останні місяці податкова почала "чути" платників податків, стримуючи свої необґрунтовані спроби застосувати санкції (у тих випадках, коли дійсно вдається продемонструвати необґрунтованість санкцій і потенційно слабшу позицію податкової).

Тим не менш, у порядку денному — податкова реформа-2016. До кінця серпня 2015 року Міністерство фінансів опублікувало прес-реліз щодо проекту податкової реформи. Одночасно з цим був розроблений так званий "депутатський" законопроект щодо податкової реформи авторства Ніни Южаниной. І хоча обидва законопроекти знаходяться на розгляді в профільному комітеті і повний текст поки недоступний, можна зробити консервативне припущення про те, що саме урядовий законопроект ляже в основу черговий податкової реформи.
У зв'язку з цим важливо проаналізувати цей законопроект на відповідність як раз важливим критеріям податкової реформи.

Спрощення процедур та підвищення прозорості

Перш за все Мінфін акцентує увагу на тому, що пропонована реформа не тільки стосується ставок податків, головна її мета — спрощення податкового законодавства, досягнення прозорості та справедливості. Так, серед заявлених змін — подальше наближення податкового обліку до бухгалтерського та їх уніфікація, уточнення і спрощення формулювань істотної частини статей Кодексу, подальше наближення до правил ЄС, усунення невиправданих норм і вимог в частині трансфертного ціноутворення. Таким чином, можна зробити припущення, що проект Кодексу буде відповідати даним критерієм.

Однак важливо відзначити, що історичною основою нісенітниць, глухих кутів і істотних несправедливостей і перекосів у податковому законодавстві є поспіх і сумбур у відпрацюванні внесення змін у законопроект на всіх наступних етапах: від комітету до голосування, і іноді — внесення правок з голосу. Тому наскільки "чистим" буде текст і наскільки остаточний варіант буде відрізнятися від первісної ідеї, зараз судити ще зарано.

Зменшення податкового тиску

Проект податкової реформи презентується як орієнтований на збільшення податкового навантаження. Так, передбачається, що основні загальні податки будуть приведені до єдиної ставки — 20% (20% ПДВ , 20% податок на прибуток, 20% ПДФО, 20% ЄСВ). Таким чином, не можна однозначно сказати про зниження податкового навантаження.

Так, наприклад, ставка податку на прибуток зросте на 2%. При цьому обговорюється повернення в практику поняття оцінки операцій на предмет відповідності господарської діяльності для цілей податку на прибуток. Таким чином, може зростати не тільки ставка, але і база оподаткування з податку на прибуток.

ПДФО 20%. Зараз діють дві ставки — 15% і 20%. Тим не менш, велика частина населення отримує доходи в категорії, яка оподатковується за 15%. Таким чином, фактично для багатьох ПДФО "подорожчає" на 5%.

ЄСВ 20%. Зараз діє багато ставок ЄСВ. Серед цієї безлічі важливо відзначити тих, хто пішов по шляху обілення на початку 2015 року. Важливо сказати, що багато компаній досягли при такому відбіленні середнього ЄСВ нижче, ніж 20% (деякі — на рівні 16-17%). Серед таких компаній дійсно багато ті, які раніше обмежувалися тільки офіційної мінімальної заробітної платою. І от вони скористалися вікном, і в 2015 вийшли "в білу". Реформа 2016 року запропонує їм платити на 5% більше ЄСВ. Як правило, це будуть все ті ж компанії, які утримують ПДФО на рівні 15%. Таким чином, оцінивши шанс "потрапити" на податках двічі, вони можуть знову повернуться в тінь.

При цьому важливо брати до уваги серйозні обмеження, які пропонуються щодо єдиного податку. А саме, як для приватних підприємців, так і для юридичних осіб на єдиному податку пропонується обмеження річного обороту до 2 млн гривень. І хоча крок виглядає виправданим з точки зору обмеження можливостей маніпуляцій у цій сфері для великого бізнесу, об'єктивно його ніяк не можна розцінити як зниження податкового тиску.

Не пощастить також і деяким фармацевтичним компаніям, які втратять пільгу по ПДВ і перейдуть з 7% на 20%. Як показав вже 2015 рік, зрештою це позначиться на кишені споживачів.

Наповнюваність бюджету

Для того, щоб оцінити цей чинник потрібно брати до уваги податкову ментальність українського народу. На жаль, добровільності у сплаті податків і усвідомлення суспільної корисності в широких масах українців ще не настав. І якщо великий бізнес вже все більше і все частіше працює "в білу", малий і середній бізнес — якраз та сама межа, яка так необхідна для підняття нашої економіки — продовжує грати з державою і податковими органами в хованки. І часто доводиться чути на різних форумах, присвячених проблемам розвитку малого та середнього бізнесу принцип: "Вони нас так — а ми їх так".

У цьому зв'язку можна припустити, що впровадження податкової реформи-2016 в такій редакції для задоволення цілей наповнюваності бюджету потребує подальшого застосування так званої фіскальної практики. І хоча такі настрої підприємців часто підігріваються спекулятивними політичними силами, в цілому для того, щоб зламати культуру, потрібно відмовитися від жорсткості умов в цьому середовищі і приділити серйозну увагу просуванню податкової кампанії.

Поки що остаточний варіант податкової реформи не сформований, залишається сподіватися, що всі розумні аргументи будуть почуті і правильний баланс інтересів буде знайдений і відображений в реформі, з одного боку. З іншого боку, у процесі голосування не пропадуть ключові слова і не з'являться нові коми, які докорінно змінять зміст закону по відношенню до початкової ідеї. І Україна, нарешті, отримає такий Податковий кодекс, який стане символом не просто податкової реформи в цифрах і ставках, а податкової реформи в свідомості громадян.

Олена Вольська, керуючий партнер та директор консалтингової компанії EBS